Профілактика та подолання емоційного вигорання

Емоційне вигорання на роботі – це симптом нашого часу. Це стан виснаження, який призводить до повної або часткової втрати сил, почуттів і супроводжується втратою радості та задоволення від життя. Вражає людей, чия робота пов’язана з постійним спілкуванням — лікарів, психологів, педагогів, менеджерів, робітників соціальних служб, операторів, які працюють у сфері “людина-людина” та ін. Виявляється посиленням байдужості до своїх обов’язків та всього, що відбувається на роботі, дегуманізації у формі чимраз більшого негативізму як до пацієнтів або клієнтів, так і до співпрацівників. Людина відчуває власну професійну нездатність, незадоволеність роботою, деперсоналізацію, а в кінцевому підсумку різко погіршується якість її життя.

Розвиток даного стану зумовлює робота в одному й напруженому ритмі, з великим емоційним навантаженням та з важким контингентом. Разом з цим розвиткові синдрому сприяє відсутність належної винагороди (в тому числі не тільки матеріальної, але й психологічної похвали) за виконану роботу, що змушує людину думати, ніби її робота не має жодної цінності для суспільства.

Симптоми професійного вигорання

Перша група: психофізичні симптоми
• почуття постійної втоми не лише вечорами, але і вранці, відразу після сну
• відчуття емоційного і фізичного виснаження;
• апатія – відсутність реакції цікавості на чинник новизни або реакції страху на
небезпечну ситуацію;
• загальна астенізація (слабкість, зниження активності та енергії, погіршення
біохімії крові і гормональних показників);
• часті безпричинні головні болі; постійні розлади шлунково-кишкового тракту;
• різка втрата або різке збільшення ваги;
• повне або часткове безсоння;
• постійна загальмованість, сонливість і бажання спати протягом всього дня;
• задишка або порушення дихання при фізичному або емоційному навантаженнях;
• помітне зниження зовнішньої і внутрішньої сенсорної чутливості: погіршення зору, слуху, нюху і дотику, втрата внутрішніх, тілесних відчуттів.

Друга група: соціально-психологічні симптоми
• байдужість, нудьга, пасивність і депресія (відчуття пригніченості);
• підвищена дратівливість на незначні, дрібні події;
• часті нервові зриви (спалаху невмотивованого гніву або відмови від спілкування, відхід у себе);
• постійне безпричинне переживання негативних емоцій (почуття провини, образи, сорому, підозрілість, скутість);
• почуття неусвідомленої підвищеної тривожності (відчуття, що «щось не так, як треба»);
• почуття гіпервідповідальності і постійне почуття страху, що «не вийде» або «я не впораюся»;
• загальна негативна установка на життєві і професійні перспективи (по типу «як не старайся, все одно нічого не вийде»).

Третя група: поведінкові симптоми
• відчуття, що робота стає все важче і важче, і виконувати її – все важче і важче;
• людина помітно змінює свій робочий режим (збільшує або скорочує час роботи);
• постійно, без необхідності, бере роботу додому, але вдома її не робить;
• не може приймати рішеня;
• почуття непотрібності, невіра в покращення, зниження ентузіазму по відношенню до роботи, байдужість до результатів;
• невиконання важливих, пріоритетних завдань і «застрявання» на дрібних
деталях, трата більшої частини робочого часу на виконання автоматичних і
елементарних дій;
• дистанційованість від співробітників і людей, підвищення неадекватної
критичності;
• зловживання алкоголем, різке зростання викурених за день цигарок,
застосування наркотичних засобів.

Стадії професійного емоційного вигорання

Перша стадія
• починається приглушенням емоцій, згладжуванням гостроти почуттів і свіжості переживань; фахівець зненацька зауважує: начебто все поки нормально, але … нудно і порожньо на душі;
• зникають позитивні емоції, з’являється деяка відстороненість у відносинах з членами сім’ї;
• виникає стан тривожності, незадоволеності; повертаючись додому, все частіше хочеться сказати: «Не лізьте до мене, дайте спокій!»
Друга стадія
• виникають непорозуміння з колегами по роботі, професіонал у колі своїх колег починає зі зневагою говорити про деяких з них;
• неприязнь починає поступово проявлятися в присутності членів колективу – спочатку це важко стримувана антипатія, а потім і спалахи
роздратування. Подібна поведінка професіонала – це неусвідомлюваний ним самим прояв почуття самозбереження при спілкуванні, що перевищує безпечний для організму рівень.
Третя стадія
• притуплюються уявлення про цінності життя, емоційне ставлення до світу «спрощується», людина стає небезпечно байдужою до всього,
навіть до власного життя;
• така людина за звичкою може ще зберігати зовнішню респектабельність і деякий апломб, але його очі втрачають блиск інтересу до чого
б то не було, і майже фізично відчутний холод байдужості поселяється в його душі.

Якості, що допомагають уникнути професійної деформації
• хороше здоров’я і свідома цілеспрямована турбота про свій фізичний стан (постійні заняття спортом, здоровий спосіб життя);
• висока самооцінка і впевненість у собі, своїх здібностях і можливостях;
• досвід успішного подолання професійного стресу;
• здатність конструктивно змінюватися в напружених умовах;
• висока мобільність;
• відкритість;
• товариськість;
• самостійність;
• прагнення спиратися на власні сили;
• здатність формувати і підтримувати в собі позитивні, оптимістичні установки та цінності – як щодо самих себе, так і інших людей з життя взагалі.

ДИВИТИСЯ ВСІ Додати примітка
Ви
Додати ваш коментар
 

Шановні користувачі, сайт працює в тестовому режимі